Є така думка – «фашизм переміг в Україні, фашизм згубив Україну». Ця думка має місце, на жаль, і в РМ.
Без доказів. Наче це аксіома – твердження, яке приймається без доведення або догмат – положення віровчення, яке є неоспорюваною істиною, що не підлягає критиці.
І, найголовніше, так сказала Росія.
Чому саме фашизм? А тому, що ця тема свідомо розкручувалась колишньою владою в Україні в останні півтора–два роки за участі російських політтехнологів.
Готувались до президентських виборів у 2015 році.
Заради повторного переобрання В.Януковича Україні свідомо створювали у світі імідж країни з потужним фашистським рухом тобто коричнева опозиція, якій протистоять антифашисти – світлі провладні сили, які готові очистити державу від цього зла і зміцнити демократію.
Насправді ж йшлося про остаточну «білорусизацію» України тобто про повний демонтаж демократії.
Ну що ж «фашизм» прийшов до влади, але чогось не виявляє свою антилюдську природу – де переслідування за національною та расовою ознаками, де переслідування інакомислення, де розгул антисемітизму, де беззастережна жорсткість стосовно проявів сепаратизму, яка притаманна такому типу влади. Де встановлення тотального контролю держави над приватним сектором.
У кожній країні є політичні сили різного спрямування, у т.ч. і надрадикальні. Україна не є винятком, але ці сили ніколи, на всіх етапах становлення держави, не визначали її політику та й не могли.
Отже, справа в іншому.
Спробую пояснити, чому Росія нав’язує світу думку про «фашистську» владу в Україні, виходячи з національного критерію.
Робить це примітивно, але ефективно, оскільки користується перевіреними засобами. «У великої брехні завжди є велика сила, як змушує нас вірити» - писав один всесвітньовідомий теоретик ї практик піару у книзі «Моя боротьба».
Концептуально російська влада виходить з того, що росіяни і українці – це один народ. Якщо це так, то і думати вони мають однаково. Отже, нам відмовляють у самоідентифікації.
Той, хто думає інакше, а таких в Україні десятки мільйонів, фашист або націоналіст, а ще раніше – мазепинець, послідовник гетьмана України І.Мазепи, який пішов проти російського імператора Петра І
Визнання нас окремим народом означає для Росії – право на наш власний вибір шляху свого розвитку, чого не можна допустити з точки зору її стратегічних інтересів. Іншими словами має бути так як, скаже Росія.
Перемога Євромайдану означала реальну загрозу виходу України з під російського контролю, тому в хід пішли різні засоби, щоб цього не сталося.
Звідси, зокрема, вимоги і щодо нової Конституції, і федералізації, і другої державної мови, і невступу до НАТО, і відмови від Угоди про асоціацію з ЄС, і підтримка сепаратизму на Південно-Східній України, «братня» анексія Криму, постійна військова загроза тощо.
Чи ви насправді думаєте, що Росія переймається долею колишнього Президента В.Януковича чи росіянами в Україні?
Головна мета – раз і назавжди закрити Україні шлях в Європу і перетворити її на свою покірну маріонетку.
Здається, не заперечувався б і фашизм в Україні, якби це був правильний фашизм.
До речі однією з форм фашизму є вождизм – політика, спрямована на утвердження однієї людини в ролі незаперечного керівника.
Для вождизму характерна особиста відданість людині – вождю, визнаному ідейному керівнику у жорстко централізованій структурі.