Більше тижня тому в Києві стався прикрий інцидент, пов'язаний із штурмом російського посольства. Але куди більшу увагу привернув чомусь епізод з ненормативним висловлюванням тодішнього в.о. міністра закордонних справ України на адресу Президента Росії.
У цьому зв’язку міністр закордонних справ РФ сказав, що заява, яку дозволив собі український колега, «переходить межу пристойності».
Так, дійсно, те, що сталося в Києві є надзвичайною подією для сфери дипломатії, яка передбачає вишукану поведінку, належним чином висловлені думки і позиції, навіть, якщо не відчуваєш жодної симпатії до свого візаві.
Класичним у цьому контексті є спогад лідера жовтневого перевороту Владіміра Леніна про зустріч у лютому 1918 р. з членом французької воєнної місії де Люберсаком, який пропонував послуги у призупиненні руху німецької армії на Петроград: «Ми тиснули одне одному руки з французьким монархістом, знаючи, що кожний з нас охоче повісив би свого «партнера».
А от, що приховують лаштунки переговорів, посмішки дипломатів, їхні добрі манери? Дуже часто зовсім непристойні речі, спроби з білого зробити чорне і навпаки.
Якщо уважно і безсторонньо в контексті нинішньої ситуації в Україні поставитися до інциденту, що стався в Києві 14 червня біля російського посольства, який крім осуду не може викликати жодної іншої реакції, то з’ясується, що це наслідок поведінки Росії, яка взагалі не переймається жодними моральними засадами у вибудовуванні курсу стосовно моєї країни.
Хіба є право у цієї держави говорити про межі пристойності після анексії Криму, після сотень смертей на Донбасі, які сталися внаслідок застосування російської зброї, щo широким потоком разом з найманцями розливається в шахтарському краї?
Президент України П.Порошенко запропонував План мирного врегулювання ситуації в східних регіонах України, який складається з 15 пунктів і охоплює широке коло заходів від припинення вогню до програми створення робочих місць та відновлення об’єктів промисловості і соціальної інфраструктури.
Результативність цих заходів значною мірою залежить від реальної підтримки мирного врегулювання збоку Російської Федерації.
21 червня на сайті Президента РФ з’явилось повідомлення про те, що «Президент Росії підтримує рішення Президента України Петра Порошенка про припинення вогню на південному-сході України, а також оголошений ним намір вжити ряд кроків для досягнення мирного врегулювання».
А які практичні дії Росії?
Президент В.Путін оголосив про приведення у повну бойову готовність військ Центрального воєнного округу. На кордоні з Україною знову створюється потужне військове угрупування.
Надходить інформація про те, що в російських танкових колонах є танки з українськими опізнавальними знаками, а російські солдати одягають українську форму. Для чого? Для того, щоб відповідала дійсності заява Верховного головнокомандувача – в Україні російських солдатів немає.
Російське державне інформаційне агентство РИА Новости на своєму сайті розмістило оголошення т.зв. «ДНР» стосовно проведення набору бійців з таких військових спеціальностей як механіки-водії, наводчики і командири танків. Начебто збираються створювати танкові підрозділи. А танки звідки? Правильно, з Росії. Для чого? З метою гуманітарної допомоги.
Так як же бути з межею пристойності?