-
24 лютого 2022 року повномасштабним вторгненням російської армії розпочався новий етап російсько-української війни. Це – народна війна за незалежність і суверенітет України, яка триває з 2014 року. Це також війна за цивілізаційний вибір: Україна відстоює свою приналежність до європейської цивілізації і водночас ті засадничі цінності, права і свободи, що лежать в основі демократичного світу.
-
Проте, неможливо зрозуміти ті дії, й ті воєнні злочини, які вчиняє Росія в Україні, без розуміння історичного контексту. Кожне покоління українців боролося з спробами російської імперії знищити і поневолити нас. Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних сусідів. Це визначило суттєві культурні, політичні, світоглядні відмінності.
-
Міфи про «братні народи», «слов'янську єдність», чи «єдиний народ» – абсолютно штучні. Концепція «братніх народів» – це хворий витвір радянської пропаганди. Це спроба насильно прив'язати українську історію до російської та заперечити право українців на власний історичний вибір. Не існує єдиного народу. Є українці, і є росіяни, які обрали різний шлях розвитку.
-
Україна – європейська країна. Є чіткий вибір українців – бути у демократичному світі. І вибір росіян – жити у тоталітарному, автократичному світі, без опозиції, без свободи слова.
-
росіяни ментально, культурно, історично живуть в імперії. З втратою України руйнується століттями брехливо створена російська ідеологія – про спільну історію, про спільну церкву тощо.
-
Україна потрібна росії як контрольована перешкода для розповсюдження в Росії західних цінностей, свободи і демократії, які загрожують авторитарному режиму Путіна.
-
Крім того, Росія прагне за рахунок України поправити свій демографічний баланс (слов'янське населення вимирає і емігрує, значно зростає чисельність інших народів). Зараз під час війни ми бачимо їх злочинні дії – змушують людей з східних областей України евакуйовуватись в Росію, вивозять українських дітей-сиріт в росію.
-
російська армія не воює з Українською Армією, вона воює з українським цивільним населенням, вона знищує українські мирні міста і села, здійснює воєнні злочини.
-
Ми вдячні Північній Македонії за чітку підтримку України, як на рівні Уряду, так і на рівні парламенту, політичних партій, неурядових організацій, провідних мас-медіа, громадянського суспільства. Окремо хочу подякувати вашому бізнесу і фінансовому сектору за організацію гуманітарної допомоги для України. Все ваше небайдуже суспільство відгукнулося на нашу біду. Прості люди дзвонять, приходять в посольство пропонують розселити наших людей, які тікають від війни. Ми дуже вдячні. Українці ніколи не забувають добро.
-
Спільними зусиллями маємо перемогти це зло. Проте треба думати і про майбутнє, але спершу слід відповісти на питання, чому це могло статися в цивілізованій Європі у 21 столітті?
-
Можливо тому, що існуючі безпекові механізми не достатньо ефективні в протистоянні автократії і тиранії. Немає запобіжників злу і насильству. Право сили сильніше за силу права.
-
Який же вихід? Війна в Україні продемонструвала, що демократичний світ має бути сильнішим за автократичні, тиранічні режими. Цивілізований світ має спільно і жорстко протистояти тиранії. Це слід робити через посилення існуючих союзів і об’єднань. Через посилення НАТО, через посилення Європейського союзу. Слід загалом посилювати євроатлантичну єдність.
-
Слід переглянути інструменти і механізми прийняття рішень в провідних міжнародних структурах. Крім ЄС і НАТО, це ООН, ОБСЄ, Рада Європи та ін. Чи працює механізм консенсусу у прийнятті рішень, чи слід його замінити, наприклад кваліфікованою більшістю, можливо слід переглянути застосування права вето для країн Ради Безпеки ООН та ін.
-
Мають бути створені такі загальні гарантії безпеки для кожної країни, щоб не було можливості сильнішим диктувати свої умови. І це першочергове завдання для нас усіх - для тих, для кого демократичні цінності, права людини, вільний вибір є пріоритетами.