Посилання/линк - https://civilmedia.mk/religijata-kako-oruzhje/?mibextid=Zxz2cZ  

Релігія як зброя

У ніч на 22–23 жовтня 2025 року чергова російська дронова атака поцілила у цивільну інфраструктуру столиці. Один з ударів, який прийшовся  на мій рідний, улюблений Подільський район Києва,  пошкодив Велику хоральну синагогу.

Атаки на релігійні та культові об’єкти стали системною частиною російської кампанії терору проти цивільного населення України. Від початку широкомасштабного вторгнення було пошкоджено або знищено сотні храмів, мечетей, синагог та інших святинь по всій країні: понад 640 релігійних споруд із різним ступенем руйнування, 53 об’єкти повністю зруйновано. Найбільші втрати припали на регіони бойових дій — Донеччину, Луганщину, Харківщину, Херсонщину й Київщину.

Руйнування — лише один вимір агресії. На тимчасово окупованих територіях рф систематично переслідує релігійні громади: конфіскує майно, вбиває та арештовує священнослужителів, забороняє їхню діяльність і примушує до переходу під контроль кремлівських структур.

Кремль використовує релігію як інструмент гібридної війни. Російська церква стала частиною агресивної державної політики рф.

Злиття російської церкви з агресивною політикою кремля створило виклик християнським цінностям.

Як можна наслідувати Христа, свідомо вбиваючи людей!? РПЦ підтримує й агітує за «священну війну» проти українців. Але геноцид не можна виправдати ніяким гаслом.

Злочин є злочин.

Росіяни можуть вигадувати теорії і неправдиву словесність, щоб виправдати зло – акт агресії, але російські ракетні атаки на лікарні, дитячі садочки, просто на людей посеред вулиці, дороги – це кредо людиноненависництва.

Той, хто поділяє це кредо, не має нічого спільного з християнством.

Після окупації частини українських територій російський патріарх запровадив у богослужіння РПЦ спеціальну молитву «за перемогу росії в Україні», яка стала «символом» злиття церкви з воєнною пропагандою кремля та ідеологічним виправданням агресії. Більшість православних церков світу розцінили її як єресь.

Будь-яка форма легітимізації чи спільної участі з представниками рф у релігійних заходах на окупованих територіях фактично слугує інструментом пропаганди агресора. Такі дії — навіть під виглядом «мирних» чи «духовних» ініціатив — дозволяють росії демонструвати удавану «нормальність», виправдовувати репресії й поширювати наративи, що легітимізують війну. Співслужіння або публічні акції разом із представниками російської влади чи підконтрольних структур — це непряма підтримка терору та порушення міжнародного права.

Міжнародне гуманітарне право чітко захищає релігійні та культурні об’єкти як частину духовної й культурної спадщини людства. Обстріли храмів, монастирів, синагог і мечетей — це не випадкові втрати, а свідомі акти руйнування, що мають політичний і символічний зміст. Світ має не лише бачити, а й діяти: обмежувати можливості агресора фінансувати війну, посилювати санкції, притягати винних до відповідальності та захищати цивільні й культові об’єкти.

Кожен вибір, який послаблює тиск на рф або надає їй легітимність — у тому числі у релігійній площині — є фактично підтримкою терору і геноциду проти українців.

Очевидно, все таки потрібно мати Божу милість (ласку), щоб змогти обрати добро і любов, а не зло, і відрізняти одне від іншого.