Посилання: https://civilmedia.mk/bucha-chetiri-godini-podotsna-sekavane-odgovornost-i-predizvitsi-za-megunarodnata-pravda/

Буча чотири роки потому: пам’ять, відповідальність і виклики для міжнародного правосуддя

31 березня минає чотири роки від дня, коли Збройні сили України звільнили місто Буча від російських окупаційних військ. Ця дата стала не лише символом звільнення, а й точкою відліку для усвідомлення масштабів трагедії, що розгорнулася у передмісті Києва протягом перших тижнів повномасштабного вторгнення держави-агресора рф в Україну 24 лютого 2022 року.

Російська армія увійшла до Бучі 27 лютого 2022 року. Протягом 33 днів тимчасової окупації — з 27 лютого до 31 березня 2022 року — місто стало місцем масових порушень міжнародного гуманітарного права. За цей час, за різними оцінками слідства, було скоєно тисячі воєнних злочинів. Лише у самому місті від рук росіян загинув 561 цивільний, серед яких 12 дітей. У Бучанському районі було вбито понад 1400 цивільних, зокрема 37 дітей, і задокументовано понад 9 тисяч злочинів.

Після деокупації Київщини міжнародна спільнота вперше отримала безпосередній доступ до доказів масових убивств, катувань та інших форм насильства російської армії щодо цивільного населення. Саме тоді пролунали перші заяви світових лідерів про геноцидний характер дій російської армії в Україні.

Свідчення, зібрані українськими правоохоронними органами та міжнародними експертами, вказують на системність насильства. Зокрема, встановлено низку місць масових страт. 4 березня 2022 року на вулиці Яблунській російські окупаційні сили стратили 8 осіб. На іншій ділянці тієї ж вулиці 18 березня було вбито ще 4 цивільних, а одного — піддано катуванням із імітацією розстрілу. Подібні випадки зафіксовані й в інших локаціях. У дитячому санаторії «Променистий» після звільнення було виявлено 5 тіл закатованих беззбройних осіб, а ще 6 тіл цивільних, які російські окупанти намагалися спалити, мали ознаки катувань. У прилеглих населених пунктах, зокрема у селі Шевченкове та на околицях Ірпеня, задокументовано нові факти катувань і страт цивільних.

Ці події стали одним із перших масштабних свідчень характеру війни, яку рф веде проти України. Київська область, і зокрема Буча, перетворилися на символ трагедії через концентрацію та масовість злочинів рф, що привернули увагу міжнародної спільноти та правозахисних організацій. Тут Україна та весь світ побачили, як насправді виглядає "рускій мір", який кремлівська пропаганда ховає від зайвих очей на окупованих територіях.

Чотири роки потому Буча залишається не лише місцем пам’яті, але й символом незавершеного процесу правосуддя. Ці злочини вже стали частиною колективної пам’яті Європи, а в умовах триваючої війни інші українські міста й надалі стикаються з подібними викликами.

Вшанування жертв Бучі — це не лише акт пам’яті, але й нагадування про спільну відповідальність міжнародної спільноти. Розслідування кожного воєнного злочину, покарання винних і недопущення повторення подібних трагедій — завдання, що виходить за межі однієї країни. У цьому контексті створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України в Гаазі відіграє важливу роль як механізм притягнення до відповідальності вищого політичного та військового керівництва держави-агресора за сам факт злочину агресії.

Саме тому важливо, щоб Північна Македонія приєдналася до Розширеної часткової угоди щодо Спеціального трибуналу з розслідування злочину агресії проти України та підтримала зусилля щодо притягнення винних до відповідальності. Практичний запуск роботи Спеціального трибуналу вже цього року є вкрай важливим не лише для забезпечення справедливості для України та українського народу, але й для зміцнення міжнародного кримінального права, доповнення зусиль Міжнародного кримінального суду та запобігання повторенню таких жахливих злочинів у майбутньому.

Немає місця безкарності: забезпечення притягнення винних до відповідальності є необхідною передумовою для досягнення сталого миру.