Посилання: https://civilmedia.mk/oruzhje-prinuda-i-zaplashuvane-sostavni-delovi-na-ruskiot-izboren-protses/

18–20 вересня 2026 року РФ проводить вибори до Державної думи, поширюючи їх і на тимчасово окуповані території України. Йдеться про Крим та Севастополь, а також частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей. Це не просто черговий епізод російського виборчого циклу. Це чергова спроба держави-окупанта створити видимість «політичної інтеграції» українських територій, які вона захопила силою.

16 червня 2026 року очільник РФ Путін підписав указ про призначення виборів депутатів Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації IX скликання. Датою голосування визначено 20 вересня, а сам виборчий процес триває три дні — з 18 по 20 вересня.

Для проведення голосування на тимчасово окупованих територіях РФ створила окрему виборчу інфраструктуру. На окупованих частинах Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей сформовано сім одномандатних округів, ще чотири діють у Криму та Севастополі. Створено приблизно 3,5 тисячі територіальних та дільничних виборчих комісій. Російська сторона оцінює кількість виборців там приблизно у 5,5 мільйона осіб, без урахування військовослужбовців Збройних сил РФ. Ці цифри відображають масштаб спроби Москви включити населення тимчасово окупованих українських територій до власної політичної системи.

Цьому процесу передувала масштабна паспортизація. За даними розвідки, близько 3,5 мільйона українців на окупованих РФ територіях отримали російські паспорти. Тепер Москва використовує цих людей як електоральну базу для російського виборчого процесу, а їхню участь у російському голосуванні представляє як «добровільне» підтвердження їхньої належності до Росії.

На окремих окупованих територіях голосування почалося ще до офіційної російської дати. Там проводиться дострокове голосування, а скриньки для бюлетенів розносять озброєні російські військові. Присутність озброєних військових на виборчих дільницях фіксували також аналітики Інституту вивчення війни. Самі ці обставини ставлять принцип добровільності та вільного волевиявлення під фундаментальний сумнів.

Вибори відбуваються в умовах, коли мільйони людей на тимчасово окупованих територіях виживають у нав'язаних російських адміністративних «правилах». Російська паспортизація, створення виборчих округів та комісій, проведення голосування і включення окупованих територій до російського виборчого процесу є елементами політики фактичної «інтеграції» захоплених українських земель до Російської Федерації.

Але жодна виборча процедура, проведена державою-окупантом, не може створити для неї суверенних прав на окуповану територію. Тимчасова окупація не породжує суверенітету, а голосування, організоване окупаційною владою, не змінює міжнародно визнаних кордонів України.

Саме тому проведення російських виборів на тимчасово окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, у Криму та Севастополі є незаконним. Україна не надавала дозволу на відкриття російських виборчих дільниць на своїй суверенній території. Будь-які результати такого голосування не можуть розглядатися як законний прояв політичної волі населення цих територій.

Міжнародна позиція щодо статусу цих земель залишається незмінною. Генеральна асамблея ООН неодноразово підтверджувала територіальну цілісність України та незаконність спроб РФ змінити її кордони силою. Жодне організоване РФ голосування не здатне скасувати ці рішення або надати міжнародно-правову легітимність окупації.

Це вже не перше голосування, яке РФ проводить на українській землі. Після окупації Криму у 2014 році Москва систематично включала півострів до власних виборчих процесів. Після початку повномасштабної війни аналогічна практика була поширена на тимчасово окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Цьогорічні вибори до Державної думи стають наступним етапом цієї політики.

Водночас сам російський виборчий процес проходить із суттєвими обмеженнями політичної конкуренції та незалежного спостереження.

Для РФ ці вибори є способом продемонструвати функціонування власних державних інституцій на захоплених українських територіях. Для міжнародної спільноти вони мають інше значення — як черговий приклад спроби змінити політичну та адміністративну реальність на окупованій території без законних підстав.

Тимчасово окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Крим та Севастополь є невід'ємною частиною України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Їхній статус не визначається російськими указами, російськими законами чи організованими Москвою виборами.

Жодне голосування, проведене під контролем держави-окупанта, не змінює міжнародно визнаного статусу українських територій. Жоден обраний таким чином представник не набуває легітимного мандата представляти українських громадян від імені України. А сама окупація не перетворюється на суверенітет через виборчу процедуру.

Саме тому російські вибори 18–20 вересня 2026 року на тимчасово окупованих українських територіях слід розглядати не як механізм визначення політичної волі українського населення, а як інструмент закріплення окупації та створення ілюзії її «внутрішньої легітимності». Ця ілюзія не має сили ані з точки зору міжнародного права, ані з точки зору міжнародно визнаного статусу територій України.