…Восени 1922 р. з Петрограду пароплавами «Прусія» і «Обербургомістр Хакен» відправили у вигнання цвіт російської інтелігенції - понад 60 російських мислителів світового масштабу а також політичних діячів, письменників, вчених тощо.

 Причина була проста – звинувачення у контрреволюційній діяльності. Насправді - інакомислення.  Розстріляти їх вже не могли, тому вирішили позбавитися їхньої присутності.

Ця подія увійшла в історію під назвою «філософський пароплав».

Пасажири пароплавів були справжніми носіями і гідними представниками російського світу, його потужних інтелектуальних можливостей.

Той просвітницький світ відплив тоді на «філософському кораблі»: більше ніколи в Росії не було такої зіркової плеяди філософів.

На зміну йому через десятиліття прийшов інший «російський світ» – агресивний і брутальний, спробами впровадження якого всі ми є свідками.

 Звичайно, Владімір Ленін, ідейний натхненник депортації, жодним чином не переймався ідеями російського світу, його завданням було запобігти крамолі у власному «царстві» і здійснити світову революцію.

«Російським світом» перейнявся Владімір Путін, завданням якого стало відновлення імперської потуги Росії.

І якщо Ленін був апологетом пролетарського інтернаціоналізму, то зараз Росія оповита націоналістичним чадом. 

Незалежна Україна завжди була для Президента РФ «історичним непорозумінням», яке він тепер намагається усунути.

Зручним приводом для цього стала наявність багатомільйонного російськомовного населення. І не важливо, що його ніхто не утискував.

«Головне у тому, що ми завжди будемо захищати етнічних росіян в Україні і ту частину українського народу, яка відчуває свій нерозривний не лише етнічний, але й культурний, мовний зв'язок  з Росією, відчуває себе частиною широкого російського світу» – заявив Владімір Путін у квітні.

 Далі, як-то кажуть «справа техніки». Обґрунтування просте – брехня.

  «На Україні, як ви побачили під загрозою опинилися наші співвітчизники, російські люди, люди інших національностей, їхня мова, історія, культура, законні права, гарантовані, до речі, загальноєвропейськими конвенціями» - наставляв 1 липня Президент РФ російських послів і постійних представників.

«І хочу, щоб всі  розуміли: наш країна і надалі енергійно відстоюватиме права росіян, наших співвітчизників за кордоном, будемо використовувати для цього весь арсенал наявних засобів: від політичних та економічних – до передбачених у міжнародному праві гуманітарних операцій на самооборону» - зазначив він

Насправді «Російський світ» – це не турбота про співвітчизників, це намагання використати російськомовне населення і його любов до Росії, в залежності від ситуації, в якості чинника впливу або навіть п’ятої колони для руйнування незалежних держав-сусідів РФ.

Така собі цинічна експлуатація почуттів. Це ми бачимо сьогодні в Україні.

Практичними втілювачами ідей стали російські найманці і професійні військові, які далекі від просвітництва, зате вміють добре стріляти.

«Російський світ» приплив до нас не на «філофському пароплаві», а прибув на танках і бронетранспортерах.

«Російський світ» в Україні – це загибель людей і руйнування, а найстрашніше – калічаться людські душі. 

Принципи російського світу очевидно відрізняються від принципів цивілізованого світу. Про це нагадала 1 липня Парламентська асамблея ОБСЄ, яка прийняла резолюцію під промовистою назвою «Очевидне, грубе та невиправлене порушення Гельсинських принципів Російською Федерацією»

В ній засуджується «очевидне, грубе та невиправлені порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією щодо України, в тому числі особливо кричуще порушення суверенітету і територіальної цілісності цієї країни» та різні форми примусу з боку РФ, спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав.

Такі дії називаються  неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах.

Висловлено «жаль із приводу збройного втручання, здійснюваного контрольованими Російською Федерацією силами в Україні, а також порушення прав людини, які вони продовжують породжувати

Це - «військова агресія на догоду власним інтересам» констатує документ.

                        Куди йдеш, Росіє?

газета "Дневник.Mk" , Посол України в Республіці Македонія Юрій Гончарук