Посилання: https://civilmedia.mk/za-chornobilskata-katastrofa-i-zakanite-na-rf-za-nuklearnata-bezbednost/

Про Чорнобильську катастрофу та загрози РФ ядерній безпеці

26 квітня 2026 року буде 40 років з дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи — аварії на ЧАЕС. Її наслідки стали трагедією не лише для України, а й для всієї Європи та світу: загибель людей, масове забруднення довкілля, евакуація сотень тисяч жителів, погіршення здоров’я мільйонів, соціально-економічні втрати, зруйновані долі.

Щоб усвідомити масштаб цієї трагедії, важливо згадати перебіг подій тієї ночі. 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. Руйнування мало непоправні наслідки: реактор було повністю зруйновано, і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся викид потужністю в 300 “Хіросім”. Цей вибух став початком активної фази катастрофи, яка тривала щонайменше до 6 травня 1986 року.

У цих надзвичайних умовах вирішальну роль відіграв людський фактор. Героїзм ліквідаторів дозволив уникнути ще більшої катастрофи. Вони діяли в умовах невизначеності, часто без належного захисту, але змогли локалізувати наслідки вибуху. Наприкінці 1986 року зруйнований реактор було накрито першим саркофагом, який лише тимчасово стримував радіацію.

Після здобуття незалежності Україна отримала у спадок весь тягар Чорнобиля — глобальної техногенної трагедії ХХ століття — і водночас взяла курс на відкритість та міжнародну співпрацю. Україна була і залишається відданою принципам прозорості та взаємодії з міжнародними партнерами у питаннях подолання наслідків катастрофи.

Україна виконала свої міжнародні зобов’язання, зокрема закрила Чорнобильську АЕС у 2000 році. Спільно з партнерами було організовано низку міжнародних донорських конференцій, спрямованих на підвищення рівня ядерної безпеки. Завдяки співпраці з міжнародними інституціями, включно з Європейським банком реконструкції та розвитку, було реалізовано безпрецедентні інфраструктурні проєкти. Кульмінацією цих зусиль стало створення нового безпечного конфайнменту, який у липні 2019 року було передано на баланс України.

Сьогодні ж ядерна загроза набуває нового, безпрецедентного виміру — воєнного. Після початку повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року російські війська захопили Чорнобильську АЕС, утримували персонал у заручниках і перетворили об’єкт на військову зону.

Наприкінці березня 2022 року станцію було звільнено, однак після відступу російських військ зафіксовано численні порушення режиму безпеки. Дії окупантів продемонстрували повну зневагу до базових принципів ядерної безпеки. Вони переміщували важку техніку територією зони відчуження, спричиняючи підняття радіоактивного пилу, пошкодили інфраструктуру, порушили системи контролю, а також здійснювали мародерство.

Подальша ескалація ризиків сталася вже у 2025 році. 14 лютого Росія завдала удару безпілотником по Новому безпечному конфайнменту над четвертим енергоблоком ЧАЕС. Внаслідок влучання сталося займання та пошкодження захисних конструкцій, що порушило герметичність укриття. Пошкодження мембрани, порушення температурного режиму та ризик корозії створюють довгострокову небезпеку. Цей інцидент став безпрецедентним викликом глобальній системі ядерної безпеки.

Цей удар по цивільному ядерному об’єкту є актом ядерного тероризму. Він створює ризики поширення радіоактивних речовин і становить загрозу не лише для України, а й для всієї Європи та світу.

З 4 березня 2022 року Запорізька атомна електростанція перебуває під незаконним контролем РФ. Це безпрецедентна ситуація, коли найбільший у Європі ядерний об’єкт використовується у військових цілях. На території станції розміщено військову техніку, вона регулярно втрачає зовнішнє живлення, що створює прямі ризики аварії.

Усе це змушує переосмислити саму природу ядерної безпеки. Це вже не лише технічне питання, а складова міжнародної безпеки, довіри та відповідальності. Ядерні загрози з боку РФ є системними та потребують невідкладної реакції міжнародної спільноти.

Саме тому 26 квітня 2026 року у Києві відбудеться Міжнародна донорська конференція, присвячена відновленню захисного конфайнменту ЧАЕС та забезпеченню ядерної безпеки. Успіх цих зусиль напряму залежить від солідарності міжнародних партнерів. Для України є надзвичайно цінною підтримка Республіки Північна Македонія резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 2025 року “Strengthening of international cooperation and coordination of efforts to study, mitigate and minimize the consequences of the Chornobyl disaster”. Така позиція є свідченням відповідального ставлення до глобальних викликів.

Чорнобиль — це не лише сторінка історії, а постійне застереження для сучасності. Сьогодні, коли ядерні ризики знову зростають, його уроки набувають нового змісту. Забезпечення ядерної безпеки є спільним обов’язком усіх держав і вимагає рішучих, скоординованих дій. Лише через міжнародну співпрацю та відповідальне ставлення можна мінімізувати загрози і захистити світ від нових катастроф.