Посилання: https://civilmedia.mk/razurnuvachkoto-nasledstvo-na-rf/?fbclid=IwY2xjawS19HRleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEePsSyTVUlWa0-36VzHvoMhke_KgOxOJ6N28urSqXyJMMRsAyYPFndhAZ7-Ek_aem_YP9OW-1MzrzmO3VnFaSTog

Як відомо, Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року (і протоколи до неї) стала першим універсальним міжнародним договором, метою якого є забезпечення охорони культурної спадщини у разі збройного конфлікту.

І як відомо, п’ятий рік поспіль Російська Федерація грубо порушує норми міжнародного права, у тому числі гуманітарного, що демонструє не лише правовий, а й духовний нігілізм.

Російська агресивна війна знищує культурну спадщину України в масштабах, небачених з часів Другої світової війни. Навмисне знищення Росією української культури, спадщини та ідентичності – це одна з її головних цілей.

На початок травня 2026 року, з початку повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну, було пошкоджено або зруйновано 1783 об’єкти культурної спадщини та 2540 об'єктів культурної інфраструктури.

Під час нічної російської атаки Росії на Київ 15 червня 2026 року  було пошкоджено Національний Києво-Печерський заповідник, об’єкт  Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Дії російської армії є культурним геноцидом проти українського народу, РФ не гербує і знищенням релігійних об'єктів в Україні – 800 з них було пошкоджено, приблизно 200 церков зруйновано.

Через військову російську агресію Україна втратила приблизно 7 мільйонів культурних цінностей; приблизно 35,5 тисяч  музейних предметів було викрадено росіянами з державних музеїв, що перебували під тимчасовою російською окупацією.

Як же все таки бути з положеннями Гаазької конвенції 1954 року, яка говорить, що «Високі Договірні Сторони зобов’язуються поважати культурні цінності, розташовані на їхній власній території, а також на території інших Високих Договірних Сторін, утримуючись від будь-якого використання цих цінностей та їхнього оточення або засобів, що використовуються для їх захисту, з метою, яка може призвести до їх знищення чи пошкодження у разі збройного конфлікту, а також утримуючись від будь-яких ворожих дій, спрямованих проти таких цінностей.»?

Є відповідь РФ - керівництво кремля п’ятий рік поспіль  доводить, що агресія, людиноненависництво, відчуття порожнечі, дезорієнтація та криза є цілком прийнятними складовими людського буття у «руському мирі» і вони «радо» цим поділяться – якщо не «миром», то його руїнами.

Окрім положень, які діють у мирний час, Гаазька конвенція  застосовується «у всіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни» - а якщо держава-агресор не визнає Статуту ООН, при цьому займаючи місце постійного члена Ради Безпеки, фальсифікуючи  це право?!

Санкції й настання кримінальної відповідальності передбачені Гаазькою конвенцією та протоколами до неї, крім того, Римський статут Міжнародного кримінального суду, серед іншого, кваліфікує воєнним злочином умисне спрямування нападів на будівлі, призначені для релігійних, освітніх, мистецьких, наукових чи благодійних цілей, на історичні пам’ятники, госпіталі та місця зосередження хворих і поранених.

Санкції є. Злочинець є. Відповідальності немає. Поки що.

Поки, у відповідь на масштабні руйнування, спричинені російською агресією, Україна, серед інших заходів, спільно з міжнародними партнерами створили Український фонд культурної спадщини, місія якого полягає у мобілізації міжнародних та національних ресурсів для захисту, відновлення та розвитку української культурної спадщини.