Посилання - https://civilmedia.mk/den-na-dostoinstvoto-i-slobodata-2024-ukraintsite-ne-mozhe-da-bidat-sovladani/

На 21 ноември во Украина се одбележува Денот на достоинството и слободата. На овој ден, во 2004 и 2013 година, започнаа најмасовните протести во поновата историја на Украина – Портокаловата револуција и Револуцијата на достоинството, позната и како Евромајдан. Луѓето излегоа на плоштадот Мајдан Незалежности во Кијив, како и на плоштадите во други градови и села низ земјата, за да ги заштитат демократските права и слободи и да го спречат мешањето на Русија во внатрешните работи на Украина.

Револуцијата на достоинството/Евромајданот – масовен граѓански протест што траеше 94 дена, од 21 ноември 2013 година до 22 февруари 2014 година. Протестот беше предизвикан од ненадејната промена на надворешнополитичкиот курс и насоката на развојот на државата, а подоцна и од незаконските и антиуставни постапки на власта. Епицентар на настаните беше главниот градски плоштад Мајдан Незалежности и околните улици – Хрешчатик, Михајло Грушевски, Институтска. Протестите се одржуваа и на централните плоштади на регионалните и окружните центри низ Украина.

Зошто започна Револуцијата на достоинството? Од 2010 година, кога Јанукович беше избран за претседател на Украина, во земјата започна задушување на демократските права и слободи, кои граѓаните ги изборија за време на Портокаловата револуција. Се случи економски пад. Украинците се чувствуваа бесправни пред функционерите, судиите и безбедносните структури. Украина постепено стануваше сè позависна од рускиот диктатор.

Под притисок на Москва, на 21 ноември 2013 година, Кабинетот на министри на Украина објави запирање на процесот за потпишување на Договорот за асоцијација на Украина со Европската Унија, кој требаше да овозможи системски реформи, конечно утврдување на проевропскиот курс и намалување на влијанието на Русија.

На 29 ноември, за време на Вилнускиот самит на Источното партнерство, Јанукович потврди дека договорот нема да биде потпишан. Ова ги уништи надежите на многу Украинци за позитивни промени и слободна иднина. Единствениот начин за влијание врз власта остана Мајданот.

Масовните убиства на невооружени луѓе во центарот на Кијив за време на 18–20 февруари 2014 година претставуваа пресвртна точка во текот на протестите, што резултираше со пад на режимот на Јанукович и почеток на промени во системот на државната власт.

На 22 февруари, граѓаните на Украина дознаа за бегството на Виктор Јанукович и неговото најблиско опкружување во русија.

Кои беа резултатите на Револуцијата на достоинството? По Револуцијата на достоинството, граѓанското општество стана моќна сила, а волонтерството забележа голем развој. Се овозможи слободно дејствување на опозицијата. Украина го утврди неповратниот европски развој: во 2014 година беше потпишан Договорот за асоцијација со ЕУ, а на 11 јуни 2017 година Европската Унија воведе безвизен режим за украинските граѓани. Осум години по Евромајданот, на 23 јуни 2022 година, Украина доби статус на кандидат за членство во ЕУ.

Мајданот покажа дека на патот кон демократијата и слободниот свет, Украина ја остави Русија далеку зад себе. За московскиот режим стана очигледно дека Украина не може да се покори преку влијание врз владините структури и не може да биде претворена во втора Белорусија. Опседнат со идејата за обновување на поранешната советска империја, путин во февруари 2014 година им нареди на руските вооружени сили да го заземат Крим. Борбените дејствија со учество на руската војска започнаа и во источните региони на Украина. Русија води целосна војна против Украина и нејзините граѓани од 24 февруари 2022 година.

Зошто, кога зборуваме за тековната војна на Русија против Украина, треба да раскажуваме и за Мајданите? Барањата на секој од украинските Мајдани директно или индиректно беа поврзани со прашањето за украинско-руските односи и беа насочени кон целосно ослободување на Украина од московскиот јарем и утврдување на нејзината сувереност како независна држава.

Активниот дел од општеството секогаш се бореше за правото на Украинците сами да одлучуваат каква ќе биде иднината на нивната земја. Портокаловата револуција и Револуцијата на достоинството беа одговор на руското мешање во внатрешните работи на Украина.

Победата на последниот Мајдан над прорускиот режим на Јанукович му докажа на рускиот диктатор дека тој ја изгубил контролата над Украина. Ова стана причина за злосторничката одлука на Путин да ја започне воената агресија против нашата држава. Затоа, Револуцијата на достоинството беше всушност првата битка на тековната руско-украинска војна, а Хероите на Небесната стотка – нејзините први херои.

Како пример на решителен отпор против авторитарната власт, Мајданите станаа закана за стабилноста на кремљовиот режим. Од друга страна, учесниците на Мајданите ја демонстрираа неподготвеноста на украинското општество да го прифати диктатот на рф.

Војната на рф против Украина е последица на постојаната желба на русија да ја задржи Украина во својата сфера на влијание. На 20 февруари 2014 година, во деновите на стрелба врз демонстрантите во центарот на Кијив, рф ја започна воената операција на Крим.

Најголемиот број жртви од протестите се случија во центарот на Кијив во периодот од 18 до 20 февруари 2014 година. Само на 20 февруари, на улицата Институтска, денес е Алеја на Хероите на Небесната стотка, силите на режимот убија и смртно ранија 48 лица. Загинатите учесници на Мајданот се наречени Небесната стотка. Вкупно, во Небесната стотка се вклучени 107 лица.

***

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня у 2004 й у 2013 роках почалися наймасовіші протести в новітній історії України – Помаранчева революція та Революція Гідності, яку також називають Євромайданом. Люди вийшли на київський Майдан Незалежності та майдани в інших містах і селах країни, щоб захистити демократичні права та свободи й запобігти втручанню росії у внутрішні справи України.

 

Революція Гідності / Євромайдан – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, згодом до причин додалися незаконні / антиконституційні дії влади. Епіцентром подій стали столичний майдан Незалежності та прилеглі вулиці – Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Протести відбувалися також на центральних площах обласних і районних центрів України.

Чому почалася Революція Гідності? Із 2010 року, коли президентом України було обрано Януковича, в країні почалося придушення демократичних прав і свобод, які громадяни вибороли під час Помаранчевої революції. Стався занепад економіки. Українці почувалися безправними перед чиновниками, суддями, силовими структурами. Україна поступово ставала дедалі більше залежною від російського диктатора.

Під тиском москви 21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів України оголосив призупинення процесу підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, яка мала сприяти запровадженню системних реформ, остаточному затвердженню проєвропейського курсу та зменшенню впливу росії.

29 листопада під час Вільнюського саміту Східного партнерства Янукович підтвердив, що угоду не буде підписано. Це перекреслило сподівання багатьох українців на позитивні зміни та вільне майбутнє. Єдиним засобом впливу на владу залишався Майдан.

Масові вбивства беззбройних людей у середмісті Києва впродовж 18–20 лютого 2014 року стали переломним моментом у перебігу протестів і спричинили падіння режиму Януковича та початок змін у системі державної влади. 22 лютого громадяни України дізналися про втечу Віктора Януковича та його найближчого оточення до росії.

Якими були результати Революції Гідності? Після Революції Гідності громадянське суспільство стало потужною силою; набув розвитку волонтерський рух. Було забезпечено вільну діяльність опозиції. Україна утвердила незворотність європейського шляху розвитку: у 2014 році підписано Угоду про асоціацію з ЄС, 11 червня 2017 року Євросоюз запровадив для громадян України безвізовий режим. А за вісім років після Євромайдану, 23 червня 2022 року, Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС.

Майдан засвідчив, що на шляху до демократії та вільного світу Україна залишила рф далеко позаду. Для московського режиму стало очевидним, що Україну не підкорити через вплив на владні структури й не перетворити її на другу Білорусь. Охоплений нав’язливою ідеєю відродити колишню радянську імперію путін у лютому 2014 року віддав наказ збройним силам рф захопити Крим. Бойові дії за участі російських військовиків почалися також у східних областях України. Широкомасштабну війну проти України та її громадян росія веде з 24 лютого 2022 року.

 

Чому, говорячи про нинішню війну росії проти України, ми маємо розповідати і про Майдани? Вимоги кожного з Українських Майданів прямо чи опосередковано стосувалися питання українсько-російських відносин та були спрямовані на цілковите звільнення України з-під московського ярма, на утвердження її як суверенної держави.

Активна частина суспільства завжди домагалася для українців права самостійно вирішувати, яким буде майбутнє їхньої країни. Помаранчева революція та Революція Гідності стали відповіддю на втручання росії у внутрішні справи України.

Перемога останнього Майдану над проросійським режимом Януковича довела російському диктаторові, що він утратив контроль над Україною. Це стало поштовхом до злочинного рішення путіна почати воєнну агресію проти нашої держави. Тому Революція Гідності була фактично першою битвою нинішньої російсько-української війни, а Герої Небесної Сотні – її першими героями.

Як приклад рішучого спротиву авторитарній владі Майдани стали загрозою стабільності кремлівському режимові. З іншого боку, учасники Майданів засвідчили невизнання українським суспільством диктату рф.

Війна рф проти України є наслідком стійкого бажання росії утримати Україну у сфері свого впливу. 20 лютого 2014 року, у дні розстрілу мітингувальників у центрі Києва, рф почала військову операцію в Криму.

Тоді найбільше мітингувальників полягло в центрі Києва 18–20 лютого 2014 року. Тільки 20 лютого на вулиці Інститутській, нині алеї Героїв Небесної Сотні, силовиками було вбито та смертельно поранено 48 осіб. Загиблих майданівців назвали Небесною Сотнею. До неї загалом віднесено 107 осіб.